Ексклюзив

Як Боярська громада стала форпостом для окупованих територій Київщини: інтерв’ю з керуючою справами виконкому Боярської міськради Ганною Саламатіною

Боярка не була окупована, однак перебувала на відстані п’яти кілометрів від фронту і кожного дня під час запеклих боїв в області ризикувала опинитися під прапором рф. Але громада, як і багато інших населених пунктів регіону, вистояла й поборола ворожі атаки.

Журналістці «Київщини 24/7» вдалося поспілкуватися з керуючою справами виконкому Боярської міськради Ганною Саламатіною. Вона розповіла про труднощі, які пройшла Боярка під час перших місяців повномасштабної війни та як місто стало опорою для Ірпеня, Бучі, Гостомеля й інших міст і селищ, що опинилися в епіцентрі бойових дій.

Як Боярська громада зустріла початок повномасштабного вторгнення? Як ви особисто зустріли цю війну?

Боярська громада, як і більшість територій Київщини, зустріла початок війни звуком вибухів і осяяним вогнем небом. Уже за 5-6 годин шокового ранку на початку робочого дня 24 лютого на подвір’ї міськради стояв натовп людей — боярчан, які були готові добровільно йти і захищати свою Батьківщину. Хтось просив зброю, хтось пропонував будь-яку корисну на той момент волонтерську допомогу, хтось приніс запаси їжі та теплі речі.

Головною проблемою перших днів було вирішення питання надання зброї для добровольців, які вимагали її у керівництва громади, та облаштування оборонних рубежів. Уже за декілька днів розпочав роботу гуманітарний штаб, створений при виконавчому комітеті. Він працював, аби задовольнити потреби цивільного населення. В умовах відсутності доступу до магазинів, аптек та автозаправок було організоване безкоштовне харчування незахищених верств населення, підвоз медикаментів, засобів особистої гігієни. Головною задачею членів штабу став пошук ресурсів для формування гуманітарних складів. Вони були потрібні, аби забезпечити населення Боярки та територій, які були найближче до фронту, всім необхідним через те, що були підірвані мости, які забезпечували транспортне сполучення.

Перші дні були спершу наповнені шоком, а потім абсолютною відданістю людей і бажанням зробити все, що залежить від кожного. Увесь колектив виконавчого комітету, всі виконавчі органи працювали в повному складі, вирішуючи ті задачі, які диктувала війна. І готували, і одягали, і забезпечували діяльність, і друкували, і писали листи про допомогу. Кожен на своєму місці здійснював власний подвиг.

Як жило місто під час часткової окупації Київщини?

Боярка окупованою не була, але фронт від Боярської громади перебував на відстані десяти кілометрів. Тобто ми в принципі були за декілька годин від окупації. Морально ми всі готувалися протистояти ворогу. На щастя, річка Ірпінь своїм високим берегом захистила Боярку від рашистської орди й не дозволила загарбникам зайти сюди.

Звичайно, ми тісно та плідно співпрацювали з тими територіями, які були окуповані. Транспортне підприємство Боярської міської ради займалося евакуацією людей з Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Мотижина та інших населених пунктів, де населення потребувало порятунку. Водії максимально наповнювали автобуси для того, щоб вивезти цивільних на територію Боярської громади, де вже з 5 березня, завдяки тісній співпраці з керівництвом Укрзалізниці, міська рада організувала рух евакуаційної електрички для переїзду мешканців Боярки, сільських територій громади та сусідніх міст в більш безпечні регіони України.

Жодного разу Боярці не було відмовлено в наданні позачергової електрички з маршрутом Вінниця — Хмельницький — Тернопіль, де остання зупинка була у Львові. Співпраця з сусідами продовжилася і після деокупації територій. Комунальні підриємства Боярки брали активну участь у відновленні водопостачання та водовідведення розбитих міст та сіл.

Яких руйнувань зазнала Боярка впродовж цієї війни?

Боярку у квітні обстрілювали, тому що фронт був дуже близько. Внаслідок цього пошкоджень зазнали багатоповерхівки, були постраждалі від таких вибухів, зокрема діти. Зазнала руйнувань і приватна забудова, повністю знищили чотири об’єкти. Більше активних бойових дій на території Боярської громади не було.

Єдине, що Боярка дуже страждала від канонади вибухів з обох сторін фронту. Поблизу була розміщена потужна система повітряного захисту, яка запобігала потраплянню снарядів на територію громади. Боярчани точно вже могли розрізняли прильоти та зльоти, тобто чи до нас летить, чи від нас. Так тривало до 3 квітня. Далі все почало вщухати, а вже 15 квітня виконавчий комітет та всі виконавчі органи перейшли працювати на свої робочі місця.

Як відбувається розвиток відбудови тих чи інших пошкоджених будівель через бойові дії?

Ми тісно співпрацюємо з органами влади обласного рівня і центральними органами державної влади. Надаються субвенції, акумулюємо кошти місцевого бюджету для того, щоби відновити конкретні постраждалі об’єкти цивільної забудови, відновити комунальну інфраструктуру. Це є стратегічні та першочергові задачі, які голова громади Олександр Зарубін ставив перед усіма своїми управліннями.

Зовсім нещодавно Боярка та литовське місто Біржай стали побратимами. Розкажіть детальніше про цю угоду.

Біржай зголосився надавати нам дружню допомогу у вигляді різних побутових речей, предметів вжитку. Зокрема й генераторів, які зараз дуже потрібні. В майбутньому ми сподіваємося на співпрацю у мирному середовищі: на обмін та відпочинок дітей і співробітників. Та зараз працюємо над відновленням, тому дякуємо Біржаю за таку потрібну нам допомогу.

З якими містами чи країнами ви ще співпрацюєте?

Ми плідно співпрацюємо з Республікою Польща: під час війни підписали партнерський договір з містом Чарнкув, до цього мали договір з містом Пулави. Наразі йде обговорення проєкту договору з містом Устка. Є тісні контакти з італійськими містами, територіями Португалії, Франції, Германії. Маємо міста-побратими в Грузії.

Крім того, в нас було безліч партнерів місцевого рівня, встановлені тісні контакти з містами Західної України. Львівська військова адміністрація надала нам великий обсяг гуманітарної допомоги. Також була співпраця із Закарпатською обласною радою, Ужгородською та Мукачівською міськими радами.

Не стояла осторонь і центральна Україна — Вінницька та Хмельницька міські ради. Всі вони надавали свою допомогу під час активних бойових дій на території Київщини.

Чи готується Боярська громада до можливого блекауту та чи будуть розгортатися у місті облаштовані пункти обігріву?

Боярська громада дуже активно готується, маючи досвід неочікуваного розвитку подій на початку війни. У нас створені пункти обігріву, зараз іде активна робота із закупівлі альтернативних джерел енергопостачання.

Наповнюємо матеріальний резерв, облаштовуємо протирадіаційні укриття. Можемо сказати, що ми на 90% вже готові до можливого погіршення ситуації, хоча дуже не хочемо цього та віримо в якнайшвидшу Перемогу завдяки нашим героїчним ЗСУ. Але, враховуючи досвід минулих місяців, робимо все, щоби максимально захистити цивільне населення.

Як відбувається навчання в школах? Діти вчаться дистанційно чи очно?

Зараз діти ходять до школи та навчаються в змішаному режимі, що передбачає і очну форму навчання. За бажанням батьків деякий відсоток дітей виявив бажання займатися дистанційно. Ми як громада зробили все, щоби підготувати заклади освіти до роботи в очній формі: облаштували укриття, де діти можуть перебувати під час повітряних тривог.

Фото надані Ганною Саламатіною.

Авторка: Карина Бовсуновська.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.