Ексклюзив

3 Вер, 11:42

676

«Сьогодні в Ірпені непросто всім»: інтерв’ю з депутаткою, радницею мера міста Віолеттою Дворніковою

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну життя Ірпінської громади кардинально змінилося. Ми поспілкувалися з депутаткою Ірпінської міської ради, радницею мера міста Віолеттою Дворніковою, яка розповіла про розвиток спорту та відновлення громади після деокупації.

Як змінилася специфіка вашої роботи під час війни?

Для багатьох із нас війна стала своєрідним водорозділом між минулим і теперішнім. Ми всі говоримо, що вона розділила наше життя на «до» і «після». Але особисто для мене час війни теж має свої «до» і «після»: до і після звільнення Ірпеня від окупантів.

Коли російські війська наступали на Київ, вся наша робота полягала в тому, щоб боронити Ірпінь, евакуйовувати людей, допомагати тим, хто залишався в місті. Ми робили це під кулями і вибухами, втрачаючи друзів, рідних, домівки, часто без сну і перепочинку, змінивши модельне взуття і дизайнерське вбрання на камуфляж.

Під час бойових дій багато моїх колег за депутатським корпусом взяли до рук зброю і захищали Ірпінь у лавах тероборони. А тепер ми повернулися до своєї роботи в сесійній залі та на округах. І тут проходимо нове випробування. Бо складно порівняти, що важче: бачити ворога і чітко розуміти, що в цей момент із ним робити, чи бачити людське горе і розуміти, що зараз йому зарадити неможливо. Адже проблеми багатьох людей стали непідйомними для них – загибель рідних, відсутність даху над головою, втрачене майно, здоров’я, розділена  сім’я. А проблеми зруйнованого на 70% Ірпеня стали непідйомними для міського бюджету. І тепер моя робота – допомагати мешканцям Ірпеня пережити цей складний час і допомагати рідному місту підніматися з руїн.

Як відновлюється Ірпінська громада? Чи долучаються іноземні партнери?

Пошук будь-якої можливості відновлення міста – це те, з чим  сьогодні засинає і прокидається кожен член  нашої управлінської команди. Міський голова Олександр Маркушин і голова Інвестційної ради Ірпеня Володимир Карплюк провели десятки зустрічей у різних країнах світу. У свою чергу Ірпінь відвідали понад 50 делегацій зі світовими лідерами.

Не так швидко, як того хотілося б, але ми вже починаємо відчувати підтримку не на словах, а на ділі. Компанія «Socar» відбудувала школу № 12, «ЮНІСЕФ» робить 10 бомбосховищ в освітніх закладах, готуються на підписання документи щодо співпраці з відбудови ліцею №3. Підписаний Меморандум про співпрацю з Українським реконструкційним фондом. Перший об’єкт, який допоможе нам відбудувати фонд, — це дитсадок «Радість» на вулиці Миру.

9 серпня ми презентували нову громадську організацію «Фонд відновлення Ірпеня». Ця фундація зосередиться на відновленні зруйнованого соціального та житлового фонду міста.

Також створено сайт irpinhelp.com, на якому опублікована систематизована та впорядкована інформація про всі знищені й пошкоджені об’єкти в Ірпені. Там можна знайти загальну презентацію руйнувань в Ірпені, презентацію руйнувань об’єктів соціальної та житлової інфраструктури, кошториси їхнього відновлення. Там же благодійники можуть обрати для себе шляхи допомоги ірпінцям – чи то переведення коштів на рахунки ГО, чи то будівельними матеріалами і технікою, чи то «опікунство» над конкретним об’єктом.

Крім того, до відновлення міста залучено десятки волонтерів – архітекторів, урбаністів, проєктантів, дизайнерів.  Вони працювали у межах проєкту «Irpin Reconstruction Summit 4.0», ініційованого Інвестиційною радою Ірпеня та Центром суспільних комунікацій, і ми вже маємо готові проєкти відбудови основних соціальних інфраструктурних об’єктів.

Тож ми не стоїмо на місці, але, зрозуміло, що обсяг роботи, який треба виконати, настільки великий, що ці наші кроки сторонньому оку можуть бути не помітними.

Cкільки закладів освіти відновили cвою роботу та можуть очно приймати дітей?

Ми докладаємо максимум зусиль, аби відновити пошкоджені школи і облаштувати необхідні бомбосховища для дітей і вчителів.

Нещодавно місцеве інформаційне агентство ITV провело опитування в нашій громаді щодо форми навчання. За його результатами,  більшість — понад 60 % опитаних — проти очного навчання. Ірпінські батьки переймаються безпекою дітей. Це логічно. Адже те, що пережив Ірпінь, не можна порівнювати з сусіднім Києвом, де більшість підтримує  очне навчання. Тому, коли ми готуємо школи, на перше місце ставимо питання безпеки, а вже про форму навчання доручаємо думати освітянам. Будемо дослухатися до їхніх рекомендацій.

Як переселенці з інших областей облаштовуються на новому місці?

Сьогодні в Ірпені непросто всім.  І місцевим, і переселенцям. Соцзахист і благодійні організації допомагають всім однаково. Наприклад, гуманітарну допомогу отримують і місцеві, які втратили майно, і ті, хто вимушений був переїхати в Ірпінь, тікаючи від бомб. Однаково вирішуються питання і тимчасового житла. У модульних містечках (до речі, наразі відкривається друге, і вже починається будівництво третього) передбачені місця як для місцевих, так і для переселенців.

Щодо роботи, то з цим зараз важко скрізь. І наша громада не є винятком. Проте в місті вже відроджується бізнес, і з’являються нові вакансії.

Як зараз розвивається спорт серед молоді в Ірпінській громаді?

Зважаючи на об’єктивні обставини, цього року стерлася одна з основних характеристик Ірпеня — спортивна. Масових спортивних заходів ми не проводимо. Крім того, зруйнована велика частина спортивної інфраструктури – стадіон, спортивні майданчики ДЮСШ. Проте спортивне життя не завмерло. Працюють спортивні клуби і секції. Наші спортсмени продовжують виступати на міжнародних змаганнях, а на набережній зранку можна, як і раніше, бачити бігунів. До того ж стало іще більше велосипедистів.

Ви активно займаєтесь благодійною діяльністю. Розкажіть, що саме допомагаєте реалізувати?

Із початку війни ми привозимо в місто гуманітарну допомогу. Перелік великий, і дуже важко перерахувати все. Раніше ми змогли привезти сонячні панелі в 6 амбулаторій сімейної медицини, витратні матеріали – в хірургічне відділення, різноманітне дитяче харчування і дитячі товари – у Службу у справах дітей та сім’ї тощо.

Протягом останніх двох місяців відправили на відпочинок 115 дітей з нашої громади. Це діти учасників тероборони, військовослужбовців, багатодітних родин, родин, які втратили житло, та переселенців зі Сходу. Займаємося облаштуванням тимчасового житла для тих мешканців громади, які втратили свої квартири чи будинки. Щодня робимо щось, аби в Ірпені стало хоча б на одну посмішку більше.

Хочемо привітати вас із почесною нагородою від Олександра Маркушина «За заслуги перед містом Ірпінь». На вашу думку, що перш за все потрібно робити для мешканців Ірпінської громади, щоб отримати таке визнання?

Перш за все, треба ЛЮБИТИ: життя, людей, свою справу, свою Батьківщину. Для мене «любити» дорівнює «віддавати». Не чекаючи на відповідь. І я дякую долі, що маю так можливість.

Фото: Віолетта Дворнікова.

Авторка: Карина Бовсуновська.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.