Ексклюзив

29 Лип, 15:23

899

Ми не будемо хворими, але залишимось із цим досвідом — психологиня про післявоєнне відновлення українців

Реалії життя підірвали звичний побут всієї країни, і найперше це стосується ментального здоров’я. З якими проблемами доведеться зіткнутися в майбутньому і який психологічний стан українців наразі? Про це журналістці «Київщини 24/7» розповіла психологиня Христина Шульмейстер.

Які ментальні хвороби стануть для українців наслідками війни?

Точно збільшиться кількість ПТСР в різних формах. Можливо, кількість депресивних та тривожних розладів.

Насправді людська психіка — адаптивна система, тому слід вчитися адаптації, але не лякатися якихось наслідків, які несумісні з життям у суспільстві.

Чи змінилися зараз проблеми та переживання тих, хто звертається до психологів? Якщо так, то наскільки сильно?

Знаєте, ніхто з клієнтів не приходить говорити про війну в абсолюті. Бо війна — це жахливий, руйнівний, лячний, але все одно контекст. Якщо людина скаже «мене злить/тривожить/обурює/печалить війна», а потім спитати «що саме?», не обов’язково перша відповідь буде у всіх однаковою.

Люди хочуть говорити про своє життя, як і раніше. Це нормально, бо ми будуємо сприйняття від свого центру. Тільки зараз це їхнє життя та життя близьких розгортається у війні. Дуже часто звертаються з тим же, що турбувало і до, тільки тепер підсиленим загальною тривогою.

Але дещо, звичайно, змінилось. З’явилась така жирна червона екзистенційна нитка, що проходить через все. Вона про смерть, про несправедливість світу і незгоду з існуванням в ньому такої кількості страждань, про втрату, про відчуття тотальної небезпеки.

Чи стало більше звернень або, навпаки, їх поменшало?

Був період, коли глибокої роботи, клієнтів в довготривалу терапію будо менше. Перші місяці 2-3. Це зрозуміло, бо первинна потреба людей була в базовому — у фізичній безпеці, в коштах, в їжі. Тоді більше працювала з разовими запитами, кризовими, волонтерськими. Зараз практика повернулась до повної, бо люди змогли прийняти реальність і хочуть допомогти собі адаптуватися до того світу, який є. І який зросте із сьогодення.

Як загалом можна оцінити моральний та психологічний стан українців на цей час?

За моїми спостереженнями, більшість адаптувалися. Адаптувалися — не значить «почувають себе чудово». Але функціональні і можуть навчатися жити в змінах. Звичайно, кількість напруження і тривоги не повернулися до рівня «до 24». Тому проблеми зі сном, харчуванням, подекуди апатія та безсилля, стрес, прояви ПТСР, тривожні та депресивні прояви, висока втомлюваність — те, що зараз «на виду».

Чи зможемо ми колись вилікуватись від наслідків війни?

Я дозволю собі не вважати нас хворими.

Війна — це масштабна травма. Але, як і будь-яка травма, вона не зробить нас хворими, неправильними, неповноцінними. Чи будемо ми колись такими, як до війни? Ні, абсолютно точно.

Нас як націю чекає складний час і після перемоги: ми будемо вчитися жити з цим жахливим досвідом, буде період адаптації в цивільний світ героїв, що повернулись, буде адаптація людей, які пережили гостру травму, насилля, втрати, буде відновлення себе з відмерлими частинками всередині нас. Ми будемо іншими, але ми вже інші. Так, виникатимуть флешбеки, плакатимемо кожного року 24 лютого, можливо, ще довго здригатимемося від голосних звуків. Але обов’язково навчимося жити із цим досвідом. Мені шкода, бо це складно, несправедливо, але це абсолютно невідворотно. Ми не будемо хворими, але залишимось із цим особливим досвідом.

Чи погоджуєтеся ви з думкою, що люди, у яких був не зовсім стабільний психологічний стан до війни, легше перенесли перші, найтравматичніші події?

Не зовсім.

Є люди, які до війни мали певні розлади, особливість яких знайшла «пояснення» для психіки з початком війни. Якщо дуже примітивно: ті, хто, наприклад, вже мав ПТСР, тривожні розлади та був у постійному напруженні, «очікуванні» біди — справді перший час перенесли легше. Для них наче став виправданий і небезпідставний їхній перманентний стан.

Не знаю, чи це більшість. Знаю, що легше перенесли перші місяці ті, у кого були міцніші опори. Хто вже вмів піклуватися про себе, приймати рішення, швидше погоджувався із невідворотністю і мінливістю життя. Хто набудував собі до війни коло, що підтримуватиме, вмів просити про допомогу, дозволяв собі злитися, горювати та плакати.

Авторка: Анастасія Бодюл.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.