Ексклюзив

4 Кві, 19:00

318

«Бездумне господарство на берегах річок може знищити людство» – Роман Титикало

Навіть під час війни екологічна ситуація на Київщині під контролем громадськості. Скоро завдяки ініціативі мешканців, комісії з питань екологічної політики Київської обласної ради та Київського еколого-культурного центру з’явиться заказник «Ріка-Герой Ірпінь».

Голова постійної комісії Київської обласної ради з питань екології, природокористування, водних ресурсів, мисливства, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій Роман Титикало в інтерв’ю «Київщині 24/7» розповів, чому так важливо берегти малі річки та прибережні зони і що змінюється, коли об’єкт набуває природоохоронного статусу.

Незабаром у Київській області з’явиться новий об’єкт природно-заповідного фонду ландшафтний заказник «Ріка-Герой Ірпінь». Що зміниться, коли ця територія стане заповідною?

Наразі є велика проблема з малими річками. Без належних документів фактично розорюються берегові смуги. Вони засіваються, потім їх поливають різними пестицидами, і це призводить до забруднення річок. Крім того, є багато випадків незаконного будівництва і створення штучних ставків, а також інших речей, які роблять під себе. В такому випадку зазнає шкоди природа, зокрема й річка.

Під час війни ми зрозуміли, що річки і різні природні об’єкти є одними із захисних елементів. З іншого боку, річка має рекреаційне значення. Сьогодні в нашій країні є дефіцит чистої води, і за прогнозами світових організацій більша частина людей потерпатиме саме від нестачі чистої води. Тому збереження малих річок і водних об’єктів є необхідною умовою виживання людей і українців зокрема. А бездумне господарство на берегах річок може взагалі призвести до знищення людства, його значного скорочення, хвороб, голоду та усього іншого.

Ми розуміємо, що особливої відповідальності за розорювання берегів річок немає, якщо це відбувається на звичайній території. Однак, якщо такі випадки стануться на території заказника чи об’єкта природно-заповідного фонду, за це буде кримінальна відповідальність. Тому й хочемо звернути увагу на цю проблематику: надати спеціальний захисний елемент малим річкам у Київській області і таким чином запобігти їхньому забрудненню, знищенню та плюндруванню.

Заповідна територія з’явиться у Білогородській громаді. Які обов’язки й відповідальність покладаються на керівництво цієї громади?

Ми не прагнемо загнати чи покласти додаткове ярмо саме на керівництво громади. Це питання не керівництва громади, а загалом до людей і суспільства. Громада, звісно, як власник комунального майна має підписати договір і все інше та, умовно кажучи, слідкувати за нормальним станом. Це обов’язок громади й керівництва. Загалом місто зобов’язане підтримувати дороги, парки, сквери, зелені зони та благоустрій всього населеного пункту. Так передбачено законом. Але питання в іншому: якщо ти викинеш з машини сміття просто в поле – це одна відповідальність, якщо в об’єкті природно-заповідного фонду – інша відповідальність.

Ми не ставимо акцент на тому, що маємо громаду чи керівництво громади загнати в певні рамки. На моє переконання, в деяких містах є такі випадки, коли затверджують якісь детальні плани територій, забудовують береги річок, таке інше. В Білогородці такого немає. Але питання в іншому: міська громада за законом не має передавати захисну зону у приватну власність, хоча іноді так відбувається. Знову наголошую: зараз я не про керівництво конкретно цієї громади.

Отже, створення заповідника – це певний запобіжник від розпаювання прибережних зон річки Ірпінь.

Є природоохоронні території, і місцева влада не має права розпоряджатись ними. Однак зацікавлені особи все одно якимось чином намагаються знаходити лазівки, щоб урвати ласий шматок землі. Як можна вплинути на це глобально?

Якщо об’єкт є природоохоронним, сільська рада не має права передавати його в приватне користування. Ніяких лазівок не може бути.

Пресслужба Київської обласної прокуратури періодично звітує про земельні ділянки, які повертають у власність держави, водночас вимагаючи від забудовника звільнити землі від незаконного будівництва. Тобто прибрати після себе. Як відбувається це на практиці? І чи можна якось вплинути на це, адже завдається шкода заповідним землям?

Я читав на сайті обласної прокуратури, що повернули громаді частину заповідника Трахтемирів площею 2 га землі. Часто виникає проблема, коли хтось розпоряджається землями заповідника, бо ці землі не внесені в публічну кадастрову карту як заповідник. Тому наступний крок – внести землі в публічну кадастрову карту як заповідник. Але знову ж таки: що внести на законодавчому рівні, щоби крадії не крали гаманці у транспорті? Все, що потрібно і так внесено – крадіжка карається законом, бо це передбачено кримінальним кодексом. Так само і тут: передача земельного фонду заборонена законом.

Як на мене, тут є інші проблеми інвентаризації земель природно-заповідного фонду. Цим має, зокрема, займатися обласна адміністрація та міська рада. Тут не питання в якихось законодавчих змінах, тут питання у виконанні своїх обов’язків певними посадовими особами. У чому відбувається зловживання? Земельна ділянка є об’єктом ПЗФу, і, коли хтось приймає рішення про її передачу, часто виявляється, що її межі не винесені в натурі (на місцевості).

Завдання прокуратури – подавати позови та повертати земельні ділянки, вкрадені у держави.

Спочатку заказник «Ріка-Герой Ірпінь» мав бути більшим  – простягатись по руслу річки й по території Ірпінської ТГ, але керівництво громади чомусь не підтримало цю ідею. Як ви думаєте, чому? 

Це питання не до мене вже, а до керівництва громади. У нас із екологами є ідея розширити заказник на територію багатьох громад. Наприклад, нещодавно Бучанська міська рада підтримала ініціативу, щоб розширити цю територію на їхній громаді.

Заказник займе територію вздовж русла річки Ірпінь на землях Білогородської ОТГ загальною довжиною 19,7 км та площею 198 га.

Авторка: Софія Шевченко

Фото: Роман Титикало

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.